Як відомо, ще в Радянському Союзі на частку Росії і України припадало більше трьох чвертей загальносоюзного національного доходу, на долю Білорусі, Казахстану та Узбекистану - приблизно по 4%.

За часів СРСР був створений великий народногосподарський комплекс, в якому кожна з республік перебувала в залежності від поставок сировинних ресурсів і готової продукції з інших республік і потребувала збуті своєї продукції в інших республіках Союзу. Таким чином, кожна з республік була глибоко інтегрована в загальносоюзний ринок.

Процес тривалого спільного розвитку республік у складі колишнього СРСР, багаторічний випуск продукції один для одного зумовив високий ступінь їх взаємозв'язку.

Навіть сьогодні, незважаючи на зростання питомої ваги в зовнішній торгівлі далекого зарубіжжя, зберігається високий ступінь взаємозалежності держав Співдружності на внутрішньому ринку СНД.

Продовжують функціонувати створені ще в союзні часи загальна енергетична інфраструктура, мережа магістральних нафто-і газопроводів, залізно-і автодорожніх комунікацій. Промисловість працює практично на підставі загальних стандартів.

У подібних умовах створення митного союзу в рамках СНД виглядає цілком логічним, оскільки має ряд очевидних переваг.

1. Митний союз дозволить створити єдину митну територію з єдиним митним кордоном і тарифами, що полегшать умови торгівлі між країнами і буде сприяти розвитку економік. Надалі планується проводити загальну податкову і тарифну політику, що створює сприятливі умови для переміщення капіталів, товарів, послуг і трудових ресурсів.

2. Введення спільного митного тарифу щодо третіх країн дозволить їм забезпечити більш надійний захист від зовнішньої конкуренції і поставити надійні бар'єри для контрабанди та реекспорту, у тому числі стратегічної сировини і продукції подвійного застосування.

3. Позитивним для суб'єктів господарювання є те, що виробникам не доведеться отримувати сертифікат походження. Слід нагадати, що сьогодні в Росії можна вільно поставляти тільки ті товари, частка місцевих комплектуючих в яких перевищує 50%. Після 1 липня 2010 року, коли набуде чинності Митний кодекс, будь-який товар, вироблений на території Білорусі і Казахстану, зможе безперешкодно, без будь-яких сертифікатів отримати доступ на ринок Росії.

Для України країни СНД і на даний момент, і в перспективі представляють найбільш широкий і надійний ринок для збуту великого спектру продукції, у тому числі і продукції з високою доданою вартістю. Точно також Україна сприймає країни СНД - як джерело отримання необхідних для нас товарів і технологій, величезна перспективне поле для реалізації інвестиційних проектів.

Так за січень-листопад 2009 року найбільші обсяги експортних поставок з України здійснювалися в Російську Федерацію - 21,1% від загального обсягу експорту. Частка експорту в Казахстан склала 3,7%, Білорусь - 3,3%.

Найбільші імпортні надходження в Україну здійснювались з Російської Федерації - 28% від загального обсягу імпорту. Частка імпорту з Казахстану була 4,9%, з Білорусі - 3,7%.

З огляду на ці показники, втрата ринків цих трьох країн буде для України непоправною.

На даний момент Україна не є членом Митного союзу з двох причин:

1. Незважаючи на заяви про винятково економічний характер Митного союзу, основою для його створення стали принципові політичні рішення вищого керівництва трьох держав. Керівництво України, що було при владі минулі п'ять років, вважало приєднання України до даної організації недоцільним, кинувши всі сили на роботу, спрямовану на підписання Договору про зону вільної торгівлі з ЄС.

2. Недавнє вступ України до Світової організації торгівлі може ускладнити повноправне членство України в Митному союзі з-за можливих протиріч у зобов'язаннях, що накладаються обома організаціями.

Митний союз почав фактичне функціонування тільки з 1 січня 2010 року, проте Україна вже відчула на собі її негативні наслідки.

Так, з початку року українські виробники винної й коньячної продукції повинні отримувати ліцензію для ввезення вина в Росію, таку ж, як і для ввезення в Білорусь і Казахстан. Раніше ліцензуватися тільки ввезення до Росії горілчаної продукції. Причина проста - в рамках Митного союзу передбачений єдиний для трьох країн список товарів, до яких застосовуються обмеження щодо ввезення.

В українських виробників винної продукції російський ринок займає перше місце за обсягами поставок. Причому за останній рік обсяг експорту істотно виріс. Від введення ліцензування постраждали не тільки постачальники готової продукції, але і виноробні компанії-постачальники виноматеріалів для виробництва шампанського.

Видавати ліцензії на ввезення вина має Міністерство промисловості і торгівлі Росії, якому не вдалося вчасно налагодити цю роботу і ввезення продукції виявився паралізованим.

Подібні проблеми ліцензування торкнулися і дистриб'юторів фармацевтичної промисловості, які займаються ввезенням вітамінів. Раніше для імпорту вітамінів були потрібні тільки дозвільні листи Росздоровнагляду, що полегшувало взаємодія з митницею.

Залишається сподіватися, що ці проблеми будуть характерні лише для початкового етапу роботи Митного союзу.

Очевидно, що взаємини України з Митним союзом будуть визначатися новою політичною владою України: чи буде це повноправне членство, формат "3 +1" або інший формат.

Користуючись нагодою, хотілося б проінформувати, що в травні 2010 року в м. Ужгород (Закарпатська область України) відбудеться міжнародна конференція, на якій і планується підвести перші підсумки функціонування Митного союзу, обговорити подальшу співпрацю з ним України, подумати над механізмами його оптимізації. Конференція проводитиметься в рамках Міжнародного Конгресу промисловців і підприємців за участю представників спілок промисловців, реального бізнесу України, Росії, Казахстану, Білорусі, представників митних органів цих країн.

За матеріалами сайту uspp.org.ua

Потенціал Інформ