Спробуємо розібратись.

Походження гудвілу

Слово «гудвіл» походить від англійського goodwill, і в широкому розумінні означає добру волю, прихильність, доброзичливість, а щодо суб’єктів підприємництва – престиж, добре ім’я або ділову репутацію.

Кількісна оцінка гудвілу або ділової репутації для інвесторів – це різниця між справедливою вартістю компанії в цілому, як вона є, та вартістю її чистих активів за даними бухгалтерського обліку.

У 2005-2007 роках спостерігався бум придбань українських бізнесів іноземними інвесторами. Рівень довіри до нашої держави та перспектив її економічного розвитку був настільки високий, що іноземці готові були сплачувати за можливість придбати стабільно діюче наше підприємство чи банк з 100-200% премією.

Одна з найуспішніших в Україні корпоративних продаж мала місце у серпні 2007, коли за придбання 100% прав "ТАС-Комерцбанку" та "ТАС-Інвестбанку" шведський Swedbank погодився сплатити їх колишнім акціонерам 735 млн.дол. Вартість чистих активів обох банків на той час сумарно складала 814 млн.грн. (еквівалент 161 млн.дол.)[1] Якщо не вдаватись у бухгалтерські подробиці, то виходить, що шведські інвестори сплатили додаткові 574 млн.дол. (+357%) за ділову репутацію банку та його менеджменту.

Подальші події розвитку банку і економіки України в цілому важко назвати сприятливими для іноземних інвесторів. Тому покращення інвестиційного клімату та умов ведення бізнесу в Україні є критично важливим завданням для уряду та існування держави в цілому. Але це тема окремої розмови.

Визнання гудвілу

Компанія може мати або позитивну, або негативну ділову репутацію. На її вартісну оцінку впливають безліч факторів, як зовнішніх (стан економіки, перспективи розвитку галузі, результати діяльності ключових бізнес-партнерів, інфляція, девальвація, податкове законодавство, дії контролюючих органів, науково-технічний прогрес, інформаційний фон компанії і таке інше), так і внутрішніх (продукт, упізнаваність бренду, матеріально-технічна база, корпоративна культура, професійно-ділові якості менеджменту, кадровий потенціал, самомотивація персоналу).

Але власний (внутрішньо генерований) гудвіл не може визнаватися як актив конкретного підприємства, оскільки він не є ідентифікованим ресурсом (тобто не є відокремлюваним і не походить від договірних або інших юридичних прав), який контролюється суб’єктом господарювання і який можна достовірно оцінити за собівартістю.

Гудвіл як предмет обліку може виникати у наступних випадках:

Детальніше читайте на:http://www.uspp.org.ua/interview/43.rozrakhunok-gudvilu-abo-skilki-koshtu-dilova-reputaciya-pidprimstva.htm

Сергій Рогозний, аудитор, юрист, менеджер з аудиту Міжнародної аудиторської компанії BDO

За матеріалами www.uspp.org.ua